Г.О. Гороховський народився 27 червня 1929 р. у м. Києві. Середню освіту здобув у м. Києві  1949 р. і продовжив  навчання на  механічному  факультеті   Київського інституту інженерів цивільної авіації, який закінчив у 1954 р. за спеціальністю ”Технічна експлуатація літаків і двигунів”. З 1954 до 1957 р. працював у м. Новосибірську на авіаремонтному заводі технологом, начальником цеху і начальником технічного відділу. У 1957 р. вступив до аспірантури Київського інституту цивільної авіації, яку закінчив у 1960 році. і працював старшим викладачем кафедри матеріалознавства. Г.О. Гороховським були виконані дослідження в галузі механіки полімерів і використання полімерних матеріалів у техніці і технології, за результатами яких у 1962 році    Георгій Олександрович  захистив дисертаційну роботу на здобуття з ученого ступеня кандидата технічних наук. У 1964 р. йому присвоєне звання доцента кафедри  ”технологія  металів і авіаційне матеріалознавство”. З 1967 до 1969 р. працював заступником директора з наукової роботи в Українському філіалі Державного науково-дослідного технологічного інституту експлуатації і ремонту машино-тракторного парку. У 1968 році Георгій Олександрович захистив дисертаційну роботу на здобуття ученого ступеня доктора технічних наук.

У 1969 р. Георгій Олександрович був обраний за конкурсом на посаду завідуючого відділом  фізико-хімічної механіки полімерів Інституту хімії високомолекулярних сполук НАН України. На цей час Георгію Олександровичу вже належали дослідження в питаннях поверхневого руйнування елементів пар тертя  полімер-метал, експериментально доведено, що контактуючі матеріали в умовах фрикційного навантаження мають взаємний фізико-хімічний вплив, виконуючи роль зовнішнього середовища відносно свого контртіла.

В 1970 р. Георгію Олександровичу присвоєно наукове звання професора за спеціальністю ”фізика і механіка полімерів”. Очолюваний Георгієм Олександровичем колектив відділу починає плідно працювати в області механодеструкції полімерів у гетерофазних системах, проблемах підвищення надійності контактуючих матеріалів в умовах фрикційної взаємодії і вивчення можливості використання отриманих результатів на практиці.

Так, вперше був встановлений зв’язок між напругами, що виникають у полімерному шарі і особливостями руйнування молекулярних ланцюгів на межі розділу і на значній відстані від неї. Було встановлено, що контактне руйнування може відбуватися за принципом поверхневого (граничного), або глибинного (об’ємного) руйнування і механізми цих процесів не ідентичні.

Було встановлено, що механодеструкція полімерів у контакті з металами відбувається з більшою швидкістю і на більшу глибину.

 Під керівництвом Георгія Олександровича були відкриті раніше невідомі властивості механічно деструктуючих полімерів активувати поверхневе деформування і диспергування твердих тіл, яке отримало назву „ ефект Гороховського”.

Виявлені властивості полімерів мають фундаментальне значення для механохімії полімерів,  фізико-хімічної механіки матеріалів і практичного застосування.

Були закладені основи для розробки колективом відділу ефективних технологічних середовищ, мастил, покриттів і модифікаторів поверхні, що знайшло відображення в багатьох наступних  впровадженнях на практиці.

Георгій Олександрович був відомим спеціалістом в області механохімії, дійсним членом Механохімічної асоціації країн СНД. Ним опубліковано понад 300 наукових праць і винаходів, у тому числі 3 монографії. Під його керівництвом захищено 10 кандидатських дисертацій.

Георгій Олександрович Гороховський залишивши по собі цікавий науковий напрям і працездатний творчий колектив послідовників.